Я створив серію зображень українських поетів та письменників, які виходять за рамки традиційного портретного живопису, навмисно ігноруючи риси обличчя. Натомість полотна представляють усміхнені тіні — емоційні спогади живих людей. Ми — це не наші обличчя на фотографіях, і нас не визначає точна дата нашого народження. Ми — це те, що ми залишаємо після себе світові.

Це особливо стосується українських творчих діячів, чиє життя часто було позначено випробуваннями, дискримінацією та погрозами з боку гнобителів. Добро, яке вони створили, має силу змінити життя інших. З цієї причини картини представляють символічну реальність, зіткану з найважливіших образів їхньої творчості та ключових моментів у їхньому житті.

Кожна картина стає складним переплетенням значень, утворюючи не просто портрет, а радше «уособлення творчості» — своєрідну «ікону» літературної спадщини поета чи письменника.