Це серія символічних образів українського письменництва. Як на мене, людина — це не лише обличчя на фотографіях і не дата народження. Кожен із нас є тим, що залишає після себе. Особливо виразно це простежується на прикладі видатних представників української творчої інтелігенції. Попри дискримінацію, переслідування, цензуру та заборони, ці люди створили щось більше за власні біографії — твори, що продовжують формувати суспільство, впливати на культуру та надихати нові покоління. Саме тому в цій серії я свідомо відмовляюся від реалістичного зображення облич. Натомість письменники постають як «усміхнені тіні» — образи пам’яті, творчого спадку та культурної присутності. За аналогією з давніми іконами, ці композиції занурюють глядача в особливу сакралізовану реальність, виткану з найвпізнаваніших мотивів творчості, символів і ключових подій життя митців. Тож перед нами не стільки історичні постаті, скільки персоніфікації їхньої творчості — літератури, що переживає своїх авторів і продовжує жити крізь століття.